Митрополит Павло

Московський патріархат
Релігія
239
в загальному регіональному рейтингу Київського регіону
64
в експертному регіональному рейтингу Київського регіону

Біографія Митрополит Павло

Митрополит Павло́ (також Па́вел, в миру Петро Дмитрович Лебідь; 19 квітня 1961, село Борбин) — архієрей Української православної церкви (Московського патріархату)[1] з 1997 року, митрополит Вишгородський і Чорнобильський, вікарій Київської митрополії. З 1994року — намісник Успенської Києво-Печерської лаври. З 2009 року — член Міжсоборної присутності Російської православної церкви[2]. З 2002 року — голова Синодальної комісії у справах монастирів УПЦ. З 2011 року — постійний член Священного Синоду Української православної церкви. Антиукраїнський пропагандист, противник незалежності українського православ'я від РПЦ[3]. З 2008 року депутат Київської міської ради від Партії Регіонів. Скандальновідомий через свою любов до дорогих автомобілів та небажання дотримуватися правил дорожнього руху, через що митрополита прозвали в народі «Паша-Мерседес»[4]. В Україні його ім'я стало синонімом Симонії. У квітні 2020 року захворів на коронавірус.[5] Петро Дмитрович Лебідь народився 19 квітня 1961 року в селі Борбин Млинівського району Рівненської області. У 1976 році закінчив восьмирічну школу в Бобрині, у 1978 році — середню школу в селі Довгошиї. У 19781980 роках навчався в Луцькому технікумі радянської торгівлі. У 19811983 роках служив в Радянській армії в Баку. У 1984 році вступив до Московської духовної семінарії, яку закінчив 1988 року. 24 травня 1987 року архієпископом Дмитрівським Олександр висвячений на диякона. 7 січня 1988 року архієпископом Волинським і Ровенським Варлаамом висвячений на священика в Троїцькому кафедральному соборіЛуцька. Після закінчення МДС в тому ж році направлений настоятелем Успенського храму села Низкиничі Іваничівського районуВолинської області. Як настоятель відзначився тим, що зруйнував унікальний бароковий іконостас XVIII століття, який знаходився у храмі, а також фамільні герби роду Киселів. 26 червня 1989 року в Троїцькому кафедральному соборі Луцька архієпископом Волинським і Ровенським Варлаамом пострижений в чернецтво з ім'ям «Павло» на честь первоверховного апостола Павла. 30 травня 1992 року архієпископом Волинським і Луцьким Варфоломієм зведений у сан архімандрита. 30 березня 1994 року призначений намісником Успенської Києво-Печерської лаври. У 1996 році закінчив Київську духовну академію. 19 квітня 1997 року висвячений на єпископа Вишгородського та призначений вікарієм Київської митрополії. 27 грудня 2002 року призначений головою новоствореної Синодальної комісії у справах монастирів УПЦ. 9 липня 2003 року митрополитом Київським і всієї України Володимиром зведений у сан архієпископа. На позачергових виборах 2008 року обраний депутатом Київської міської ради від Партії Регіонів (спочатку хотів балотуватися від Комуністичної партії України[6]). Став членом Постійної комісії з питань охорони здоров'я та соціального захисту[7]. 27 липня 2009 року призначений членом Міжсоборної присутності Російської православної церкви[8] 1 травня 2011 року митрополитом Київським і всієї України Володимиром зведений у сан митрополита з титулом «Вишгородський і Чорнобильський». Рішенням Священного Синоду від 14 червня 2011 року призначений постійним членом Священного Синоду[9]. У 2012 році поруч з іншими впливовими членами Синоду запідозрений світськими ЗМІ в спробі перебрати владу в УПЦ (МП) в свої руки, користуючись тяжкою хворобою її предстоятеля[10]. Під час хвороби митрополита Київського Володимира (Сабодана) на засіданні Синоду 23 грудня 2011 року призначений головою ревізійної комісії з перевірки фінансово-господарської діяльності митрополії та Київської єпархії[11], а 26 січня 2012 року — тимчасовим керівником Київської єпархії[12]. Через те, що під час хвороби Володимира, Синод без його участі звільнив архієпископа Переяслав-Хмельницького Олександра (Драбинка), його секретаря і «праву руку», з кількох найвпливовіших в УПЦ посад, ЗМІ та незалежні оглядачі звинуватили групу постійних членів Синоду в складі митрополитів Павла, Іларіона (Шукала) та Агафангела (Саввіна) у спробі усунути від практичного управління церквою її предстоятеля, взяти владу в свої руки і ліквідувати самостійність УПЦ[10]. З покращенням стану здоров'я митрополита Володимира, 8 травня 2012 року на першому засіданні Синоду під його головуванням, предстоятелю було повернуто всі права і повноваження, тимчасово передані на час хвороби, серед інших, митрополиту Павлу[13]. За інформацією видання «Левый берег» на цьому засіданні також обговорювалася пропозиція зміщення владики Лебедя з посади намісника Лаври і переведення його на Чернігівську кафедру, однак її розгляд було відкладено[14]. 25 травня 2012 року під час відвідин Лаври прем'єр-міністром України Миколою Азаровим владика Павло перервав Службу Божу в Трапезній церкві Антонія і Феодосія Печерськихдля виголошення похвального слова урядовцю[15]. У липні 2012 року у пресі з'являлися повідомлення про отруєння Павла ртуттю і миш'яком[16]. Будучи депутатом Київради, Павло не відвідував її засідання у 2012 і 2013 роках, однак його картка голосувала[17]. У лютому 2013 року, коли відбувалися важливі голосування, зокрема за програму приватизації комунального майна територіальної громади Києва, рішення в раді приймалися більшістю з перевагою в один голос. Через те, що одним з голосів більшості при перевазі в один голос, була картка Павла, яка голосувала за його відсутності, опозиція заблокувала трибуну Київради і паралізувала її роботу[18][19]. Сам Павло влітку 2013 року в інтерв'ю газеті «Известия в Украине» звинуватив охорону президента Віктора Януковича в оскверненні Лаври, зокрема, собаками, яких заводять до церкви; і, порівняв чинну владу з радянською, через перешкоди, які вона чинить церкві шляхом хабарництва[20]. За кілька місяців іншій газеті, «Вести», митрополит розповів, що спочатку хотів балотуватися до Київради від Компартії і має друзів-комуністів, зокрема Ігоря Калетника[6]. В тому ж інтерв'ю він сказав, що не претендує на те, щоб стати митрополитом Київським.
Єпископ Павло (Лебідь) та Сергій Кришталь, російський «козачий генерал», під час туру з іконою царя Миколи II в Україні. Культ вбитого царя і його сім'ї став імперським пропагандистським інструментом для православних вірян в Україні
11 грудня 2013 року, під час круглого столу щодо Євромайдану, схвалив дії міліції і поцікавився скільки платять студентам на Євромайдані[21]. У 2012-13 роках митрополит Павло вів активну кампанію за виселення з території монастиря інфекційної клініки Інституту епідеміології та інфекційних захворювань ім. Л. В. Громашевського[22]. Зокрема, владика Павло стверджував, що йому неприємно перебувати поруч з хворими на СНІД, які мають «страшне захворювання».[23][24] Виселення з лаври лікарні коштувало життя 5 пацієнтам, стверджував Андрій Андрушків, фахівець відділу зі зв'язків з громадськістю Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ.[25] 15 вересня 2015 р намісник Києво-Печерської лаври виступив з відеозверненням, в якому порівняв себе з Іоанном Златоустом і розповів, як страшно Бог карає журналістів за образи, заподіяні владиці Павлу[26]. У вересні 2018 року пригрозив українцям «божим прокляттям», якщо Київський патріархат заявить про свої наміри повернути монастир з Московського патріархату під своє керівництво[27][28]. 30 листопада 2018, Служба безпеки України проводить обшуки за місцем проживання предстоятеля Києво-Печерської лаври митрополита Павла. Слідчі дії відбуваються у межах справи про розпалювання міжконфесійної ворожнечі[29]. В результаті обшуків вилучили книгу «Українська Православна Церква: відносини з державою. Ставлення до АТО і церковного розколу. Питання і відповіді»[30]. За словами Михайла Радуцького на нього та на Віталія Кличка єпископ Павло наклав анафему[31].
Написати нам



Отправить

Ваші голоси на сьогодні вичерпані(100 раз у день)

Ви не можете голосувати більше одного разу на день за одного кандидата!

Ви хочете закінчити голосування в цьому регіоні на сьогодні?

Ви хочете закінчити голосування в цьому регіоні на сьогодні?