Одарич Сергій

Політик, громадський діяч, президент БК «Черкаські мавпи»
Політика
14
в загальному регіональному рейтингу Черкаського регіону
5
в експертному регіональному рейтингу Черкаського регіону
294
в Всеукраїнському рейтингу
в Всеукраїнському експертному рейтингу

Біографія Одарич Сергій

Народився 26 червня 1967 року в місті Ніжині Чернігівської області.

Український політик, громадський діяч,один із ініціаторів-фундаторів Народного руху України, член правління Асоціації міст України, голова її Черкаського регіонального відділення.

Повну загальну освіту здобув закінчивши київську середню школу № 129 1984 року. Одразу після школи вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де до 1989 року навчався на механіко-математичному факультеті. У період 1985–1987 років проходив строкову військову службу в інженерних військах Радянської армії. З 1987 року будучи студентом і до закінчення вишу працював інженером-програмістом у відділі АСУ Київської обласної лікарні.

Політична діяльність:



У кінці 1980-х років на хвилі національного відродження України, будучи студентом, Сергій запропонував створити осередок Народного Руху України у рідному університеті.

Спочатку вступити до лав Руху виявили бажання лише 9 студентів. З ними Сергій прийшов до Івана Драча, який на той час був керівником Народного руху. Одарич тоді очолював осередок на механіко-математичному факультеті. Серед його однодумців був Микола Томенко. Згодом їхня спільна активна робота принесла плоди — Рух поширився у вузі настільки, що на студентській конференції було прийнято рішення про саморозпуск комсомольської організації і створення на її базі осередку Народного руху. Це був скандал на рівні усього Радянського Союзу, адже організація налічувала 8 тисяч членів. 1989 року в Києві з'являлись перші опозиційні газети «Вибір» та «Поступ», що видавалася самвидавом, серед засновників якої був і студент Одарич. Газети стали своєрідним рупором для Народного руху, вони виходили накладом 10 тисяч примірників. Їх друкували у Литві і доставляли у різний спосіб до України.

Залишалося 2 іспити до кінця сесії, коли декан запросив Сергія Одарича на розмову. Він пояснив, що перший іспит приймає викладач, який обіймає посаду секретаря парткому, а другий іспит — його заступник. Декан дав Сергію зрозуміти, що як би гарно він не знав предмет, йому все рівно поставлять двійку та відрахують з університету за неуспішність. Тому порадив піти в академвідпустку і повернутися за рік. Сергій скористався розумною порадою і написав заяву. Однак повернутися до університету йому так і не довелося — він повністю занурився у рухівські справи. З липня 1989 року став заступником секретаря Київської організації Народного руху Володимира Яворівського, з серпня — заступником голови, з вересня — відповідальним секретарем та членом секретаріату. У січні 1990 року був одним з організаторів «ланцюга єднання». Того ж року в Україні відбулися перші демократичні вибори. Сергій брав активну участь в організації рухівської передвиборчої кампанії, займався друкованою продукцією — її написанням та розповсюдженням, а також організацією діяльності штабів. З травня 1990 року здійснював організаційне забезпечення роботи Народної Ради у Верховній Раді, першої в Україні парламентської опозиції, кандидат у депутати до Київської міської ради на повторних виборах по округу № 70, керівник виборчого штабу Демократичного блоку України. З грудня 1990 року по січень 1995 року — заступник голови секретаріату Народного руху, член Центрального проводу. 1991 року був керівником виборчого штабу В'ячеслава Чорновола, кандидата на посаду президента України. Він увійшов до складу ініціативної групи з проведення установчого з'їзду, розробляв статут нової партії, програму, організовував партійні осередки.

З березня 1992 року — керівник навчально-дослідницького центру Народного руху. У квітні 1993 року з однодумцями створив фонд «Демократичні ініціативи», який співпрацював із закордонними благодійними організаціями, що були зацікавлені у розбудові демократії в Україні. Його співробітники проводили політологічні дослідження, навчальні семінари для депутатів різного рівня, партійних керівників, видавали спеціальну літературу, запрошували фахівців із-за кордону. Протягом 2 років Сергій передав свій досвід більш як 10 тисячам осіб. У фонді Одарич працював разом з Юрієм Оробцем, за їхньої ініціативи фактично було вперше започатковано практику оприлюднення результатів соціологічних опитувань. З вересня 1994 року — президент Всеукраїнського благодійного фонду «Українська перспектива», керівник виборчого штабу Володимира Черняка на пост міського голови Києва та об'єднання «Столиця».

1995 року на базі фонду було засновано громадську організацію «Ми», яка об'єднала кілька тисяч осіб. Вона стояла на засадах демократії, готувала законопроекти і здійснювала контроль за владою. Організація видавала газету «Ми», яка виходила 2 роки і постійно піднімала гострі політичні теми. З часом громадська організація переросла у партію і у березні 1998 року Одарич став кандидатом в народні депутати у складі блоку «Вперед, Україно!» по виборчому округу № 217 у місті Києві. Вибори були складними, адже тоді на кандидата навіть провели замах на життя, а його колег «вивозили до лісу» У 2001–2002 роках — керівник виборчого штабу партії «Яблуко», кандидат у народні депутати за № 4 у списку. Після цього і до 2005 року був заступником голови партії. У 2005—2006 роках був членом ВО «Батьківщина», займав посаду керівника Черкаського обласного виборчого штабу БЮТ.
Написати нам



Отправить

Ваші голоси на сьогодні вичерпані(100 раз у день)

Ви не можете голосувати більше одного разу на день за одного кандидата!

Ви хочете закінчити голосування в цьому регіоні на сьогодні?

Ви хочете закінчити голосування в цьому регіоні на сьогодні?