Березовський Онуфрій

Предстоятель УПЦ МП
Релігія
1
в Всеукраїнському рейтингу
4
в Всеукраїнському експертному рейтингу

Біографія Березовський Онуфрій

Онуфрій (Орест Володимирович Березовський)

Народився 5 листопада 1944, c. Коритне, Вижницький район, Чернівецька область — український церковний діяч, з 17 серпня 2014 предстоятель Української православної церкви (Московський патріархат). Постійний член Священного синоду РПЦ, правлячий архієрей Київської єпархії УПЦ (МП).

З 17 серпня 2014 має титул Митрополита Київського і всієї України Української православної церкви (Московський патріархат). З 15 грудня 2018 року з точки зору Вселенського патріархату є митрополитом у Києві без титулу. Ім'я Онуфрія поминається в усіх храмах Московського патріархату після імені Московського патріарха Кирила.

Рід Березовських має давньоруське (давньоукраїнське) шляхетське походження, належав до гербу Сас, відомий з часів Королівства Русі Березовським належали соляні копальні в давньоруському селі Березів, де існував василіянський монастир ще до 1241 року.

Після закінчення середньої школи (1961) навчався в Чернівецькому технічному училищі. З 1964 розпочав трудову діяльність у будівельних організаціях Чернівців.

1966 р. вступив на загальнотехнічний факультет Чернівецького університету.

1969 року після закінчення третього курсу університету Орест був зарахований на другий курс Московської духовної семінарії, яку закінчив у 1972. Того ж року вступив до Московської духовної академії, яку закінчив 1988 зі ступенем кандидата богослов'я.

Іноцтво



Ще будучи семінаристом, у 1970 став послушником Троїце-Сергієвої Лаври де, паралельно з навчанням, пізнавав тонкощі чернечого життя, ніс різного роду послух — співав на кліросі, стояв за свічником, був келейником намісника.

18 березня 1971 як послушник прийняв чернечий постриг з ім'ям Онуфрій на честь Прп. Онуфрія Великого. 20 червня того ж року був висвячений у ієродиякона. А 29 травня 1972 — рукоположений в ієромонаха.

У 1980 возведено в сан ігумена.

28 серпня 1984 призначений настоятелем «Спасо-Преображенського храму» Афонського представництва в селі Лукино (станція «Передєлкіно» Московської області).

З 28 червня 1985 — благочинний Троїце-Сергієвої лаври.

На Різдво 1986 возведений у сан архімандрита. А з 1988 став намісником Свято-Успенської Почаївської Лаври, де прослужив до листопада 1990.

Архієрейське служіння



2016 року

Інтерв'ю 20 серпня 2014-го для недільної передачі УТ-1

Постановою Синоду УПЦ МП від 24 листопада 1990 призначений єпископом Чернівецьким і Буковинським. 9 грудня 1990 у Володимирському соборі хіротонісано в єпископа Чернівецького і Буковинського.

23 січня 1992 відмовився підписати звернення архієрейської наради Української Православної Церкви до патріарха Московського і всієї Русі Алексія II про прохання пришвидшити процес розгляду документів Собору УПЦ МП (який проходив 1-3 листопада 1991 на якому Онуфрій підтримав автокефалію, поставив підпис в зверненні до РПЦ про надання Церкві України автокефалії про надання автокефалії Церкві в Україні.

23 січня 1992 переведений митрополитом Філаретом на Івано-Франківську кафедру. 7 квітня 1992 відновлений на Чернівецькій кафедрі.

27-28 травня 1992 взяв участь у Харківському Соборі УПЦ МП, зайнявши, разом із більшістю архієреїв, безкомпромісну позицію щодо позбавленого влади на соборі Філарета.

28 липня 1994 возведений у сан архієпископа, став Головою синодальної канонічної комісії, постійним членом синоду УПЦ МП.

22 листопада 2000 зведений у сан митрополита.

14 грудня 2007 синод УПЦ МП призначив митрополита Онуфрія головою Церковного суду Української Православної Церкви.

24 лютого 2014 Синодом УПЦ МП таємним голосуванням обраний на посаду місцеблюстителя Київської митрополичої кафедри, оскільки здоров'я Митрополита Володимира не дозволяло виконання обов'язків Предстоятеля УПЦ МП.

13 серпня 2014 обраний новим Предстоятелем УПЦ МП. Предстоятеля вибрали з 74 кандидатів таємним голосуванням у два тури. Інтронізація відбулася 17 серпня 2014.

Діяльність архієрея



Будучи ідейним прихильником єдності УПЦ МП з Московським патріархатом не лише інституційно, але й ідеологічно, єпископ Онуфрій 23 січня 1992 року підписав, а потім ще з трьома кліриками відкликав підпис під зверненням архієреїв УПЦ на чолі з Філаретом до Алексія про прохання пришвидшити процес розгляду документів Собору УПЦ про надання автокефалії українській церкві.

27-28 травня 1992 брав активну участь у Харківському соборі, на якому митрополит УПЦ Філарет (Денисенко) був усунутий з посади.

Прихильність до РПЦ не завадила владиці Онуфрію ще в 1990-их (за десятиріччя до налагодження стосунків між РПЦ та РПЦЗ) підтримувати дружні стосунки з Першоієрархом РПЦЗ Лавром (Шкурлою).

Митрополит Онуфрій не є публічною особою і не займається політичною діяльністю. Маючи 40-річний чернечий досвід, він дуже критично ставиться до «номінального чернецтва» задля отримання архієрейського сану чи намісництва. Попри це, владика залишається апологетом потреби вирішення питання «української церкви» у суворій відповідності до церковних канонів.

Чернівецько-Буковинська єпархія УПЦ МП є проблемною з огляду на постійні намагання РумПЦ поширити свою діяльність на «румуномовні парафії» Чернівецької області. Згідно з канонами, на одній території не повинно бути двох церковних юрисдикцій. Але Північна Буковина колись (1918–1940 та 1941–1944) тимчасово належала до юрисдикції румунської церкви. На цій підставі остання вважала за можливе повернути свій вплив на ці українські території. Водночас, УПЦ МП виступила з категоричним протестом проти таких планів, наполягаючи на безпідставності й недружності подібних кроків. В свою чергу Митрополит Онуфрій, з огляду на беззаперечний авторитет як у регіоні так і в православному світі в цілому, зумів ефективно протидіяти цим намірам та нівелювати усі спроби Румунської Православної Церкви реально відтворити свої структури на цій українській території.

22 листопада 2007 року Онуфрій (Березовський) був учасником переговорів з архієреями РумПЦ, що відбувалися у Троянському монастирі, на яких було вирішено кілька проблемних питань щодо експансії румунської церкви на територію України та Молдови.

15 грудня 2018 року в результаті створення автокефальної Православної церкви України Онуфрій (Березовський) втратив легітимність титулу Митрополита Київського і всієї України з точки зору Константипольської Православної Церкви. Натомість Російська Православна Церква та інші Православні Помісні Церкви надалі визнають за ним право на цей титул.

28 лютого 2020 року Онуфрій очолив хресну ходу в день свята Симеона Мироточивого Сербської православної церкви у столиці Чорногорії Подгориці.
Написати нам



Отправить

Ваші голоси на сьогодні вичерпані(100 раз у день)

Ви не можете голосувати більше одного разу на день за одного кандидата!

Ви хочете закінчити голосування в цьому регіоні на сьогодні?

Ви хочете закінчити голосування в цьому регіоні на сьогодні?